Як вийти з кредитів за 21 день

Багато людей і досі відчувають наслідки світової фінансово-економічної кризи 2008 року (яка загострилася й зараз), мають тягар невирішеної кредитної заборгованості.

Тому, часто приходить момент, коли ми розуміємо, що далі немає сили протистояти потужному тиску колекторів та банківських юристів, а тому ми просто опускаємо руки і віддаємо себе на розсуд долі…

Однак, питання із кредитною заборгованість потрібно вирішувати, бо неможливо постійно жити в переживаннях та очікуванні візиту т. зв. колекторів, поведінка яких далеко не завжди йде в ногу із законом. Позитивним є те, що необхідність вирішення заборгованості із проблемними кредитами розуміє і сам банк. Тому, останнім часом все більше банківських установ розробляють спеціальні програми лояльності, приймають індивідуальні рішення по реструктуризації боргу, йдучи назустріч своїм боржникам.

Замикаючись у собі, ми тим самим ускладнюємо свої проблеми, намагаючись затягувати безперспективні судові процеси, уникаючи зустрічі із працівниками банку чи навіть відверто вороже відноситися до них. Але за таких обставин проблеми самі по собі ніколи не вирішаться. Тому, я раджу підняти голову, «подивитися проблемі у вічі» і почати долати цю перешкоду, думка про яку займає весь наш вільний час.

Вирішувати питання із проблемною кредитною заборгованістю можна двома шляхами.

Перший – це юридичний шлях. Потрібно з’ясувати чи можливо зняти з себе кредитний тягар, відстоюючи свої права в суді:

-                визнати кредитний договір недійсним – якщо кредит оформлений шахраями на Ваше ім’я або договір укладений недієздатною особою
і т.д.;

-                застосувати позовну давність – якщо пройшли певні терміни з дня, коли банк мав право вимагати повернення кредиту;

-                визнати поруку припиненою – коли без згоди поручителя збільшився обсяг його майнової відповідальності або пройшли певні строки, протягом яких банк мав право пред’являти майнові вимоги до поручителя;

-                визнати незаконними дії банку – зокрема у разі, якщо на Ваш погляд, банк припустився помилки, нараховуючи Вам завищені проценти, пеню тощо;

-                застосувати інші способи юридичного захисту.

Другий – шлях переговорів та компромісів. Це той шлях, який в більшості випадків допомагає налагодити діалог з банком і відновити довіру до боржника. Для успішного ведення переговорів необхідно:

-         зрозуміти, що компроміс – це взаємні уступки, що є вигідними та прийнятними для обох сторін (для Вас і для банку). Не можна про щось просити, не пропонуючи зі свого боку абсолютно нічого;

-         розробити декілька варіантів вирішення кредитного спору, які будуть посильними для Вас і більш-менш прийнятними для банку;

-         знайти відповідну особу зі сторони банку, яка уповноважена приймати рішення щодо реструктуризації кредитної заборгованості за підходящим Вам варіантом (а не просто вести переговори і брати участь у судових засіданнях);

-         бути готовому втратити частину майна – сплатити певну суму в рахунок погашення заборгованості, продати своє нерухоме майно тощо.

Перед вирішенням кредитних спорів потрібно добре зважити та оцінити свої можливості. Так, юридичний метод слід застосовувати лише в тому випадку, коли у Вас є майже абсолютна впевненість у своїй перемозі. В іншому випадку треба організовувати переговорний процес, оскільки якщо ми, до прикладу, 2 роки будемо вести судову тяганину із банком, то програвши судовий процес, просити в подальшому лояльного відношення до себе буде як мінімум неетичним.

В свою чергу переговорами можна здобути набагато більшу перемогу як у вирішенні кредитних проблем, так і в простих людяних відносинах із представниками банку, економлячи при цьому десятки і навіть сотні тисяч гривень.

ВАЖЛИВО: не варто, не перевіривши всіх обставин, відразу сплачувати кошти в рахунок боргу (навіть 1 грн.), якщо Вам це запропонували т. зв. «колектори», взамін обіцяючи неймовірні знижки та акції по кредиту. Сплачуючи частину боргу, ми тим самим визнаємо цей борг, хоча ми до нього можемо не мати жодного відношення (наприклад, якщо кредит оформлений на наше ім’я шахраями).

А чому кредитні проблеми потрібно вирішувати саме за 21 день?

Бо, як стверджують психологи, саме за такий період формуються наші звички. Отже, якщо ми протягом 21 дня будемо працювати в напрямку вирішення кредитних питань (вивчати питання, аналізувати, вести переговори, писати звернення, звертатися до фахівців, обмежувати свої невиправдані грошові витрати, шукати додаткові джерела заробітку тощо), то саме за цей проміжок часу в нас сформується позитивна звичка впливати на перебіг подій у нашому житті. Зокрема, це стосується і звички вирішувати проблеми із кредитами.

Мої рекомендації: Я щиро бажаю Вам ніколи не мати кредитної кабали, а якщо вона все ж з’явилася, то якнайшвидше вийти з неї – за 21 деньJ!

Правила поведінки з «мажорами», «бидлом» та іншою нечистю

Найчастіше така категорія людей трапляється на нашому життєвому шляху в таких випадках: при дорожньо-транспортних пригодах, під час конфліктів у громадських місцях, під час далеких подорожей у транспорті тощо.
Цих «відморозків» впізнають за такими основними ознаками:
- Мають заможних або високопоставлених батьків;
- Переконані у своїй вічній безкарності;
- 80% словникового запасу складають слова-паразити і нецензурні слова;
- Не вміють логічно думати і говорити;
- Завжди по дрібницях звертаються до своїх покровителів (це можуть бути батьки або «криша»), бо самі нічого не можуть вирішити;
- Схильні до порушення громадського порядку та вчинення злочинів;
- Схильні до вчинення погроз та насильства.
Є певна різниця між поняттям «мажор», «бидло» та «інша нечисть» (для зручності буду загалом їх називати «Х…»J), однак на кожного з них є управа. Тому я виділив певні правила поведінки, які допоможуть уникнути проблем від негативного спілкування з подібними людьми, а також нададуть можливість законно відстояти свої права:
1. Намагатися не бити «Х…», бо навіть з невеликої подряпини чи синця останній зможе зробити справжню проблему. А якщо знайдуться зацікавлені посадовці, то Вам доведеться відмовитися від претензій на злочинні дії «Х…» взамін на те, щоб не було проблем через Вашу «непоправну» шкоду. Якщо вже бити, то тільки по м’яких частинах тіла, щоб не було серйозних травм і видимих наслідківJ.
2. Ніколи нічого не доказувати «Х…» і не намагатися йому логічно обґрунтувати свою позицію. Ну що ідіотові докажеш? «Х…» позбавлений дару логічного мислення і Ваші пояснення лише загострять конфлікт.
3. Фіксувати незаконні дії «Х…» з допомогою всіх можливих засобів – мобільних телефонів, диктофонів, залучення свідків тощо. Також уважно стежити як посадові особи фіксують такі незаконні дії, чи все записують, чи не упускають важливих моментів.
4. Уникати розмов наодинці з «Х…», оскільки ситуація може обернутися не у Вашу користь (Вас можуть звинуватити у сфабрикованому злочині).
5. У разі конфлікту з «Х…» негайно звертатися до правоохоронних органів. Причому потрібно паралельно домогтися контролю справи з боку вищих посадових осіб (як мінімум на обласному рівні), або ж відразу звертатися безпосередньо до вищих посадових осіб. Це потрібно для того, щоб зробити неможливим вплив «Х…» на правоохоронні органи нижчих рівнів через знайомих, чиновників, «криші» або з допомогою корупційних схем.
6. Якщо потрібно, то завжди оскаржувати незаконні дії посадових осіб, які будуть намагатися викривити факти і докази не у Вашу користь.
7. Поширити інформацію про неправомірні дії «Х…» в соціальних мережах. Це потрібно для інформування інших людей і запобігання нових «пригод» із участю «Х…», а також для громадського розголосу.
8. Якщо Ви бачите, що справу явно несправедливо вирішують не у вашу користь, то доцільно звернутися до засобів масової інформації різних рівнів (залежно від рівня проблеми). Завдання – створити суспільний резонанс і потужний громадський контроль за перебігом подій і ходом розвитку справи. Телебачення, газети та інші ЗМІ мають величезний вплив, а тому їх справедливо називають «четвертою владою».
Мої рекомендації: Пам’ятайте! Якщо Ви будете помилково вважати, що закон на «Х…» не діє, то точно програєте. Проте, якщо Ви бажаєте зробити свій внесок у зміцнення порядку в суспільстві і відновити справедливість, то завжди захищайте себе та інших від «Х…», доведіть собі, що справедливість дійсно існує.

Анекдот в тему (від Федорука Назара):
    Фраза «Я – син прокурора!» ніяк не подіяла на розлюченого ведмедяJ

Право мовчати – потужне американське право

«Ви маєте право мовчати, все, що Ви скажете, може бути використано проти Вас…» - відома фраза із американських фільмів та детективів. Здається, що така казкова демократія є лише в США.

Право мовчати маємо і ми, але нам чомусь про це право «забувають» розповісти.

Тому, я навчу кожного на мить відчути себе американцем і правильно вести бесіду із службовими особами у випадках, коли Вас затримали або потрібно давати пояснення, або коли до Вас завітали «в гості» міліція, працівники військкомату чи ще хтось.

Таке спілкування – це завжди стрес і часто люди не знають що пояснювати і як діяти.

Треба твердо запам’ятати основне правило:

«Ви дійсно маєте право мовчати»

Іншими словами, Ви маєте повне право взагалі нічого-нічого-нічого і ніколи-ніколи-ніколи (це не описка, а намагання підвищити увагуJ) не пояснювати, не розповідати про себе і про своїх рідних. Це стосується абсолютно всіх випадків, навіть якщо Ви стали свідком тяжкого злочину.

Також, Ви маєте право не підписувати ніяких документів відносно себе і своїх рідних (наприклад, письмові пояснення, заяви та інше).

Якщо Ви розгубилися і маєте певні сумніви як і що розповідати, то краще нічого не пояснювати. Пізніше після консультації з адвокатом Ви будете мати можливість дати пояснення і довести правдивість своїх слів.

Проте, часто нам не розповідають про право мовчати і не роз’яснюють його змісту, хоча й змушують ставити свій підпис про ознайомлення зі своїми правами.

При цьому, є різні способи як нас схиляють все пояснювати зараз і негайно. Це, зазвичай, такі фрази:

«Давайте, швидко визнавайте свою вину, я ж Вам краще хочу зробити»

«Якщо не дасте покази, то ми припишемо Вам ще одну статтю»

«Ми кинемо Вам в кишеню наркотичну речовину»

«Ми Вам вручимо повістку»

«Ми посадимо Вас і Ваших родичів»

«Ви ж зобов’язані пояснити  якщо ми Вас запитуємо»

«Чому Ви не даєте показів, Ви що американських фільмів надивилися?»

«Ми заберемо Ваш бізнес»

«Поламаємо руки і ноги»

«Ви нам не довіряєте? ми ж міліція!»

«Розповімо дружині, де Ви ночами пропадаєте»

           Ну, і ще багато різних «казочок», залежно від фантазії службовцяJ

Але також потрібно знати, що якщо Ви є свідком, то Ви зобов’язані давати пояснення і покази відносно інших осіб (за винятком якщо ця особа не Ваш близький родич або не Ви самі). За відмову від надання пояснень чи показів щодо інших осіб може наставати кримінальна відповідальність. Але навіть і в цьому випадку Ви маєте право надати пояснення трохи пізніше, щоб отримати консультацію адвоката; адвокат також може бути присутній при допиті Вас як свідка.

Часто службові особи (зокрема працівники міліції) певними методами впливу досягають своєї мети і отримують пояснення, які не завжди є правильними і справедливими.

Випадок з особистої практики: до жінки пенсійного віку навідалися правоохоронці і змусили написати пояснення, що нібито вона весь город засіяла снотворним маком, обробляла його і мала намір зібрати урожай. Жінку переконали аргументи, що «ми Вам бажаємо кращого», «Дивіться, щоб Вас не посадили», «У Вас можуть забрати хату», «Вас можуть позбавити пенсії».

В жінки дійсно був на подвір’ї мак, але це було лише кілька кущиків, він швидше за все не був снотворним, а найголовніше – він сам засіявся з сусіднього поля і ніхто його не сіяв. Пізніше дивним чином у справі почало фігурувати кілька сотень (!) саджанців маку.

Коли справу передали в суд, то знайшлися певні доброзичливці, які пропонували жінці за 6 тис. гривень вирішити свою проблему. Тоді вона звернулася за юридичною консультацією. В результаті жінці вдалося уникнути несправедливої кримінальної відповідальності, але коли б вона нічого не підписувала, то не потрапила б у таку халепу.

Таких випадків є дуже багато і як це прикро не звучить, проте самі ж люди винні у своїх проблемах.

Сподіваюсь, що ця стаття врятує багатьох від непотрібних проблем!

Мої рекомендації:

1.     Запам’ятайте, що Ви маєте право мовчати!

2.     Якщо Ви свідком і не маєте права мовчати про інших людей, то в будь-якому разі Ви маєте право на адвоката;

3.     Якщо службовці надто «сумлінно» переконують Вас, що Ви не маєте ніяких прав, то майже у всіх випадках допомагає фраза: «Вибачте, я не розуміюся в законах, тому зараз спитаюся в свого адвоката чи Ви мені правду говорите». І після цього дійсно навіть у присутності службовців можете дзвонити до адвоката. Службовець моментально змінить тон розмови і стане дуже законослухняним (перевірено на 100%);

4.     Разом з тим, якщо Ви реально можете допомогти розкрити злочин або затримати злочинця, то я вважаю, що потрібно допомогти, бо це справедливо і правильно.

Анекдот до теми:

«Один господар спіймав за яйця злодія, який на яблуні крав у нього яблука, і питається: «Ти хто такий?». Той мовчить.

Господар стиснув яйця і знов питається: «Ти хто такий?». Той далі мовчить.

Тоді господар стиснув яйця з усієї сили, покрутив за годинниковою стрілкою і злісно спитав: «Останній раз запитую - ти хто такий?».

З: - я Василь!

Г: - а чому мовчав?
З: - бо я - глухонімий!"

Як змусити чиновника працювати на Вас

Коли ми заходимо в будь-яку державну установу, то часто доводиться бачити таку картину: недовольна тьотя сидить за купою паперів, нагло відправляє Вас з кабінету (або в кращому випадку скаже, що сьогодні неприйомний день), каже, що в коридорі на стіні все написано або фразу «ми цим не займаємося», «це не наша компетенція», «ми не зобов’язані надавати консультації», «Вам не належить право на такі пільги» і тому подібне.

Часто така ситуація виводить нас з рівноваги, пригнічує настрій на цілий день, відкидає бажання вирішувати своє питання і створює в нашій свідомості негативний імідж державних органів.

Важливо вести себе стримано і в спокійному тоні культурно вести розмову, розпитуючи про ті обставини, що Вас цікавлять. Залежно від розмови, доцільно задавати наступні запитання:

«Скажіть, будь ласка, коли у Вас прийомний день?»

«Скажіть, будь ласка, до кого ще із Ваших працівників я можу звернутися?»

«Порадьте, будь ласка, в який орган чи організацію мені звернутися?»

«Підкажіть, будь ласка, в якому законі написано, що я не маю права (на те-то)?»

«Надайте, будь ласка, мені письмову відповідь, в якій буде написано причини, з яких Ви мені відмовляєте у вирішенні мого питання?»

Щоб не виникало зайвих непорозумінь потрібно вирішувати питання саме в тих організаціях, де такі питання і мають вирішуватися. Наприклад, якщо Ви хворі, то Ви напевно звертаєтеся до лікаря, а не в сільську радуJ.

Якщо ці питання не дали ніякого результату, то потрібно сказати: «Дякую за те, що приділили мені час, до побачення!»

Ні в якому разі не потрібно сваритися, обзивати працівника, проклинати його і говорити інші слова, про які ми всі добре знаємоJ.

Потрібно написати письмову заяву в цей орган і відправити його через пошту рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідь має Вам надійти в період від 10 днів до місяця.

Якщо відповідь надійшла, то потрібно її уважно вивчити і з’ясувати для себе чи дійсно в цій організації вирішується Ваше питання і чи взагалі законними є Ваші вимоги. Якщо лист надто складний і там є багато згадок про різні закони і статті, то краще, щоб зміст листа вивчив адвокат.

Якщо на Ваш погляд відповідь не обґрунтована та незаконна або відповіді взагалі немає, то потрібно відправляти скарги на дії (або бездіяльність) цього органу в якомога більше інстанцій, починаючи від Президента України, і закінчуючи міліцією (як змусити міліцію працювати я розповім у наступних статтяхJ), а також до суду. Важливо, щоб скарга була одна, а на початку її зазначено назви та адреси всіх органів, куди Ви звертаєтеся. І також один примірник скарги потрібно направити в ту організацію, на яку Ви скаржитеся. Коли чиновник побачить в як багато контролюючих органів будуть розглядати Вашу скаргу, то дуже велика ймовірність, що в цього чиновника відразу з’явиться щире бажання Вам допомогтиJ.

Доцільно також звернутися в органи прокуратури. Чесно кажучи, прокуратура дуже рідко реагує на скарги, а якщо реагує, то формально. Однак, навіть невеликий лист із прокуратури із проханням розібратися по суті скарги або телефонний дзвінок чиновнику зі запитанням «Що там у Вас сталося?» робить чудеса і чиновник починає ставати Вашим найкращим другом.

Приклад з моєї особистої практики: в одному з відділів виконавчої служби в Запорізькій області протягом тривалого часу державний виконавець ніяк не реагував на письмові заяви та відмовлявся надавати довідку про заборгованість про сплату аліментів. Після шквалу скарг, які на нього надходили із всіх можливих місць (куди ми попередньо зверталися) цей державних виконавець став більш «лояльний», почав з розумінням відноситися до людських проблем і на даний час надає довідку людині за її телефонним дзвінком.

Мої рекомендації:

ніколи не сваритися з чиновниками;

писати письмові листи;

у випадку відсутності реагування писати якнайбільше скарг; якщо на скарги немає реагування, то повторно направити скарги або звернутися до суду;

якщо і це не допомогло, то залучати до вирішення проблеми засоби масової інформації;

у випадку складності самого питання звертатися до спеціаліста в цій галузі (адвоката чи консультанта).

Анекдот по темі:

- В чому секрет Вашого спокою?

- Я ніколи ні з ким не сперечаюся.

- Але ж це неможливо!!!

- Ну, неможливо, то неможливо…

Велика сила примирення

Насправді, близько 80% спорів, які виникають між людьми і підприємцями, можна реально вирішити без судів, без погроз, без нервових потрясінь і без… грошей.

У своїй багаторічній адвокатській практиці я часто зустрічав ситуації, коли обидві сторони стають подібними то тих двох мавп (вибачте за порівнянняJ, які люто б’ються за апельсин, хоча насправді одній «мавпі» потрібна шкіра від апельсина, а іншій – соковита серединка.

Дійсно, люди відстоюють кожен свої інтереси, до кінця не розуміючи, що мають різні інтереси.

Наприклад, роками судяться за спадщину померлих батьків, хоча одних спадкоємців цікавить земля, а інших – батьківська хата.

Особа, що нанесла своєму сусідові тілесні ушкодження, намагається довести менший ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, меншу суму, яку потрібно відшкодувати, а потерпілому просто потрібні щирі вибачення.

Межівники 3-5 років судяться за 10 сантиметрів межі, бо «чому це в сусіда має бути більше землі», хоча інша територія ними не використовується.

І таких прикладів є сотні.

Тому варто завжди в першу чергу розглядати варіант мирного вирішення спору і ніколи остаточно не розривати зв’язків зі своїм опонентом.

Почати можна простим запитанням: Чи розглядав ти варіант примирення між нами? Ти хочеш все життя судитися і відвертати від мене голову вбік чи ти маєш гідність і терпіння помиритися зі мною?

Якщо важко самостійно знайти потрібні слова для порозуміння, то зверніться до професіонала (адвоката, психолога), який зможе зробити так, що недруг сам зробить Вам крок назустріч, який зможе знайти підхід навіть до дуже важкої людини.

Звичайно, це не стосуються випадків, коли опонент зовсім відморожений, «хворий на всю голову» і завжди відкидає Ваші пропозиції. Проте, якщо Ви думаєте про опонента, що «з ним немає про що говорити», то прочитайте уважно ще раз попередній абзацJ

Мої рекомендації: будьте вищі від своїх емоцій, миріться, якщо можна пробачити, то потрібно пробачати (іноді навіть за певну винагороду відшкодування збитків, повернення боргу тощо). Адже, якщо Ви помиритеся, то зекономите величезні ресурси – гроші, час, нерви.

Як друзі-«порадники» допомагають нам жити

Є такий цікавий вислів: «Коли грають в футбол команда «Динамо» і «Шахтар», то здається, що в Україні є лише 22 людини, які в футболі не розбираютьсяJ».

Хто зі своїх трибун, хто з-за столика в кафе, а хто з м’якого дивану з келихом пива в руках – всі підказують гравцям як потрібно вести м’яч, кому віддавати пас і з якого місця зручніше забивати гол. І дійсно здається, що лише ці 22 гравці на футбольному полі нічого не петрають в футболі, бо один «повільний», другий «кривий», а інший «воротар-дирка»…

Майже аналогічна ситуація в юридичні сфері, де кожен другий – це великий «професіонал», який все знає і просять його чи ні, радить що і як потрібно робити.

Проблема в тому, що своїми такими порадами люди найчастіше шкодять один одному, не дають можливості реалізувати себе, своїми висловами створюють у людини комплекс під назвою «а що люди скажуть» і т.д.

Найчастіші погані поради і мої коментарі з цього приводу:

«Порада» № 1: Не треба подавати заяву про злочин щодо Вас в міліцію, бо все одно вони нічого не допоможуть. Мій коментар: якщо не подавати ніякої заяви, то міліція дійсно нічого не допоможе, будьте в цьому впевнені на
всі 100%. Проте, якщо звернутися із заявою, що відносно Вас вчинено злочин, то в багато разів збільшиться ймовірність, що зловмисника притягнуть до відповідальності. Які б не були скептичні думки щодо ефективності роботи міліції, проте повірте, що вони вміють працювати і розкривати злочини значно краще, ніж ми з Вами.

«Порада» № 2: Ти як почнеш по адвокатах ходити, то витратиш там купу грошей і толку ніякого не буде. Мій коментар: майже завжди та цінність, яку приносить адвокат, є значно вищою, ніж ціна його послуг. Принаймні можна просто порадитися і вислухати думку фахівця, а виходячи з отриманої інформації вже самому вирішувати чи варто чи не варто займатися своєю проблемою. Одна консультація навряд чи буде коштувати більше, ніж 200 гривень і ці консультації іноді можуть допомогти здобути (або зекономити) десятки-сотні тисяч гривень.

«Порада» № 3: Не варто подавати на колишнього чоловіка на аліменти, бо він все одно не буде їх платити. Мій коментар: А звідки Ви знаєте, що не буде платити? Адже є багато законних методів для того, щоб платник аліментів виконував свої обов’язки. А може Ви не бажаєте, щоб Ваша дитина мала додаткові джерела доходу? Якщо комусь не потрібні гроші, якщо вони вам заважають, або мучать Вашу совість, то дайте їх мені, а я вже знаю, що з грошима робитиJ.

«Порада» № 3: Це його хата (квартира), бо він тут приписаний (зареєстрований). Мій коментар: реєстрація людини за певною адресою не означає, що вона є власником цього житла; людина лише має право проживати в цьому житлі і все.

«Порада» № 4: якщо ти йому щось погане зробиш (стягуватимеш на аліменти, ділитимеш майно тощо) то він може «підплатити в суді» і забере в тебе дитину. Мій коментар: це переважно радять жінкам, які самотужки виховують своїх дітей, а чоловік в цей час живе в своє задоволення. Не секрет, що в судах існує певний рівень корупції, проте відносно проживання дитини з батьком, то це питання майже неможливо вирішити, хіба що мама сама того захоче або обставини будуть явно не на її користь. «страшилку» про те, що в матері заберуть дитину, переважно говорять чоловіки, які таким способом намагаються ухилитися від своїх обов’язків.

«Порада» № 5: не судися з державою, бо в держави ще ніхто нічого не виграв і не виграє. Мій коментар: дуже помилкова думка, яка непевно зародилася ще в сталінські часи, коли дійсно людина була «ніхто і ніщо». Проте зараз з державою, зокрема з державними органами і установами можна успішно вигравати спори, якщо закон, звичайно, на Вашій стороні.

«Порада» № 6: він (або вона) має великі зв’язки і гроші і йому нічого неможливо зробити і довести, бо він всюди все повирішує. Мій коментар: як кажуть у народі, що «на кожну хитру Ж… є Х… з різьбоюJ». Вибачте, за прямолінійність, але це є абсолютна правда. Іншими словами – на кожного знайдеться управа, а тому ніколи не варто опускати руки, потрібно виборювати своє місце під сонцем.

«Порада» № 7: зараз такий час, що нічого не варто робити, треба почекати сприятливіших часів. Мій коментар: є два види найсприятливішого часу – ЗАРАЗ і ВЖЕ. Зволікання майже завжди приводить до втрат.

«Порада» № 8: не треба тобі адвоката, тебе все одно посадять, а адвокат дорого візьме. Мій коментар: в мене є запитання: дорого у порівнянні з чим? Зі свободою? Свобода дорожча, ніж гроші. Тим більше, що якщо дійсно людину можуть засудити до позбавлення волі, а завдяки адвокатові цього не станеться, то сума гонорару буде набагато нижчою, ніж вартість продуктових передач в місця позбавлення волі, не говорячи вже про моральні страждання від перебування за гратами.

Все це найбільш типові «поради», які чули мої клієнти перед візитом. Майже всі такі поради ускладнювали ситуацію, для тих, хто прислуховувався до порад. Тому, я завжди даю запитання: а той, хто радив, має юридичну освіту? Має практику у тій сфері, щодо якої дає поради?

Задайте і Ви таке запитання тому, хто багато базікає не по суті і намагається Вам нав’язати свою думку.

Моя порада: завжди звертайтеся для вирішення питань до професіоналів: до лікаря – як лікуватися, а до адвоката – як вирішити те чи інше юридичне питання.

Що робити, коли в державних установах відмовляють прийняти документи?

Все дуже просто. Якщо Ви особисто відвідуєте державну установу з метою подати яку-небудь заяву, клопотання чи скаргу, то є способи, яка майже на 100% забезпечить виконання Вашого завдання – щоб поданий Вами документ був прийняти тим органом, до якого Ви звернулися.

Почнемо з простих правил етики: бути охайно одягнутому, в адекватному тверезому стані і бажано з хорошим настроємJ. З собою потрібно взяти документ, що посвідчує Вашу особу. Це може бути паспорт і довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (якщо є), водійське посвідчення, пенсійне посвідчення, службове посвідчення та ін.

Документи, які Ви подаєте, потрібно мати у двох однакових примірниках (копіях, екземплярах).

Перший примірник Вашої заяви чи клопотання Ви подаєте у відділ, де приймають такі листи. Це може бути секретар керівника, канцелярія, загальний відділ, діловод тощо. Якщо крім заяви Ви бажаєте додати ще якісь документи, то назву цих документів потрібно вписати в кінці самої заяви, де написати слово «Додаток», після якого написати назву цих документів (наприклад: копія паспорта, копія свідоцтва про народження, копія рішення суду…).

Після вручення першого примірника заяви відповідному працівникові подайте йому другий примірник цієї заяви і попросіть, щоб він підписався в цьому примірнику, що підтвердить про те, що він дійсно прийняв документи. Також не зайвим буде попросити, щоб біля підпису працівник поставив відбиток печатки установи. Якщо відбиток печатки не захотіли ставити, то нічого страшного.

Після цього можете покинути приміщення установи і чекати відповіді на Вашу заяву.

Якщо працівники відмовляються ставити підпис і печатку, то спитайте до кого з працівників можна звернутися, щоб ті виконали Ваше прохання щодо підпису і печатки у Вашому документі. Якщо і цього разу поступить відмова, то спитайте чи зміг би керівник цієї установи поставити свій підпис про отримання документу, якщо Ви його попросите. Як правило, після такого запитання самі працівники ставлять свій підпис, щоб не турбувати «начальство» через дрібниці і щоб не викликати вогонь на себе.

Якщо ж навіть керівник відмовить у Вашому проханні засвідчити своїм підписом факт отримання від Вас заяви, тоді просто потрібно покинути цю установу і свою заяву разом з додатками до неї відправити в цю ж у станову через пошту рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного (будь-який працівник пошти допоможе Вам це зробити).

Якщо Ви не хочете зайвий раз відвідувати установу для подання туди заяви, то можна відразу відправляти свою заяву через пошту і зекономити свій особистий час.

Важливо грамотно подавати свої заяви, бо в іншому випадку скажуть, що Ви їм нічого не подавали і вони Вас перший раз бачать.

Є ще один оригінальний спосіб подання заяви із моєї особистої практики.

У мого товариша зник батько, близько двох тижнів його ніхто ніде не бачив. Як думаєте, до кого потрібно звертатися в такому випадку?...

А ось і ні. В одному з відділів міліції, до якого звернувся товариш, пояснили, що вони таких заяв не приймають і рекомендують йому звернутися в своє житлово-експлуатаційну дільницю по питанню розшуку зниклого батька. Це не жарт. Після невеликої консультації мій товариш повернувся до того ж відділу міліції і спитав «Якщо Ви не приймаєте таких заяв, то як думаєте, в прокуратурі приймуть?»

І його заяву прийняли!

Мої рекомендації: більшість своїх листів до державних і приватних організацій я відправляю поштою (навіть якщо вона знаходиться зовсім поряд) і тому це саме рекомендую іншим.

Як купити дитині квартиру за 600 гривень? Моя думка про аліменти

Чомусь більшість жінок, які без допомоги батька виховують та утримують дитину, гордо заявляють: «Мені від нього нічого не потрібно», «Якось виховаю дитину сама», «Я не хочу, щоб у старості дитина утримувала негідного батька» і т.д.

Дійсно, чи варто ходити по інстанціях заради якихось нещасних 500-600 гривень на місяць?

Не буду переконувати, просто порахую.

Наприклад, дитині 3 роки. Тобто, батько зобов’язаний утримувати дитину як мінімум ще 15 років (до досягнення повноліття). Таким чином, аліменти мають сплачуватися протягом 180 місяців (15 років х 12 місяців).

Якщо, до прикладу, взяти суму аліментів 500 грн., що є цілком реальною, то за весь цей період можна наскладати 90000 грн.

Так, цих грошей на квартиру не вистачить. Однак… якщо весь час гроші класти на банківський рахунок під середній відсоток (18-22%), то виходить близько пів мільйона гривень (це реальні математичні розрахунки). Як на мене, то цієї суми цілком вистачає на скромну квартиру для 18-річної дитини. Чи не так?

А як захистити дитину від того, щоб утримувати негідного батька і чи можна реально змусити батька сплачувати цих 500 грн., то для цього є багато способів, про які я напишу пізніше.

Тому, шановні матері (а інколи й батьки), Вам вирішувати чи надалі самостійно працювати з усіх сил і жалітися на долю і несприятливі обставини, скупого чоловіка чи все-таки проявити любов до дитини, забезпечити їй гідне майбутнє в юному віці і вже сьогодні вирішувати питання про стягнення аліментів.

Мої рекомендації: якщо склалися несприятливі сімейні обставини, то аліменти варто стягувати завжди і якнайшвидше. Діти Вам скажуть Велике ДЯКУЮ, коли повиростають і завдяки Вам будуть забезпечені до кінця своїх днів.

Автомобіль по довіреності: варто чи не варто?

Почну статтю з власних рекомендацій, щоб не забути сказати ці важливі речі.

Мої рекомендації: ніколи ні за яких обставин не купуйте і не продавайте автомобіль по довіреності, а тим більше без неї!

Причини не купувати автомобіль по довіреності.

1. Попередній власник автомобіля може померти і спадкоємці на цілком законних підставах зможуть вимагати у Вас повернути автомобіль, оскільки їх не цікавить коли і за скільки Ви придбали цей автомобіль у їхнього померлого родича;

2. Попередній власник автомобіля може мати борги перед банками або приватними особами, на його майно буде накладено арешт і Ваш автомобіль реалізують на аукціоні на чужі борги;

3. Попередній власник автомобіля може бути засуджений за кримінальний злочин і йому можуть призначити покарання у вигляді конфіскації майна. Ваш автомобіль заберуть, тому що формально він належить засудженому;

4. Попередній власник автомобіля може виїхати за кордон і Ви його ніколи не знайдете, щоб переоформити автомобіль на себе або іншу особу;

5. Попередній власник автомобіля може просто-напросто скасувати видану Вам довіреність і не пояснювати причин своїх дій.

Причини не продавати автомобіль по довіреності.

1. Новий власник автомобіля може за допомогою Вашого автомобіля витини злочин, а по автомобілю міліціонери вийдуть на Вас як власника авто і Вам довго доведеться пояснювати, що Ви не верблюдJ;

2. Порушення правил дорожнього руху, що зафіксовано відеокамерами, автоматично оформляється на власника автомобіля. В такому разі доведеться Вам доводити, що Ви автомобіль фактично продали;

3. Новому власнику автомобіля терміново можуть знадобитися кошти і він буде Вас переслідувати із проханням чи вимогами повернути гроші взамін на повернення Вам автомобіля;

4. Новий власник автомобіля буде постійно Вас турбувати з приводу дрібних питань (переоформлення, видачу нових довіреностей, уточнення даних про автомобіль, переобладнання, відшкодування страхових виплат тощо.

Абсолютно кожен мій клієнт, який мав проблеми з автомобілями, купленими або проданими по довіреності, казав приблизно такі слова: «Я більше ніколи в житті не буду продавати (або купувати) автомобіль по довіреності. І буду відмовляти від такої ідеї всіх своїх знайомих і родичів.

Проте, шановні читачі, якщо я Вас не переконав, то можете проявити свій характер і випробувати долю. Бажаю приємних покупок!

6 найбільших помилок у сімейних питаннях

Їх найчастіше допускають жінки, але є випадки й серед чоловіків.

Знання, про які я напишу нижче, гарантовано розв’яжуть багато Ваших проблем, якщо Ви з ними стикалися, і розв’яжуть руки для суттєвого покращення свого становища (якщо, звичайно, Ви не супер-пупер експерт у сімейних відносинах і про все це не знали раніше, ще до того як я став адвокатомJ).

Помилка № 1: «Я не хочу подавати на аліменти, бо чоловік обіцяв, що сам буде платити гроші дитині, але зараз не може, бо має певні фінансові проблеми»

Це абсолютна неправда (якщо це не стосується читача, то я Вас вітаю – Ви унікальна людина із незвичайно добрим характером, Ви – виняток, Ви – унікальна особистість. Пригостіться цукеркомJ). Я жодного разу не зустрічав чоловіка, який би дотримав свого слова. Мається на увазі, що чоловік певний час не допомагав дитині, але свято обіцяв це робити в майбутньому. А якщо в чоловіка вже є інша сім’я, то він тим більше буде намагатися ухилятися від матеріального утримання дитини, кожного разу вигадуючи неймовірні виправдання для себе (повірте, ми – чоловіки – це вміємо).

Помилка № 2: «Він зміниться»

Пригадую як кілька років назад до мене звернулася жінка, яка 28 років (!) терпіла чоловіка, який за цей час неодноразово наносив їй тілесні ушкодження, декілька разів ламав ніс, ребра та інші кістки, діти не раз разом з нею ночували у під’їзді, бо п’яний батько займався «вихованням». І ось коли я складав позовну заяву про розлучення, то спитався в цієї жінки: «Наскільки розумію, то примирення з чоловіком неможливе?». А вона у відповідь підвищеним тоном: «Як це неможливе? Якщо він зміниться, то я згідна примиритися!».

Я з чемності не висловлював свою думку, але подумки сказав: «Жінко-жінко! Хто зміниться? Коли зміниться? Та це вже «завершена» людина, якій навіть могила не допоможе».

Шановні жінки, не варто витрачати своє дорогоцінне життя на людину, яка Вас не достойна. Не варто жити у постійному страху і малювати ілюзії про те, що «він зміниться». Жалійте себе і своїх дітей. Женіть в шию чоловіків (або жінок) – п’яниць і дебоширів.

Проте, якщо у Вас хороша сім’я, то кожного дня зміцнюйте її взаємною повагою, любов’ю і терпінням.

Помилка № 3: «Це моя хата, бо я тут приписаний».

Насправді прописка (реєстрація) у певному житлі надає лише право на проживання, а права власності немає. Такі помилки найчастіше виникають під час розподілу майна. Люди думають, що мають половину «фазенди» і, як кажуть у народі, з порожніми руками не підуть. Прописка (реєстрація) може тягнути за собою право власності лише у випадку приватизації житла або якщо житло відноситься до колгоспного (селянського) двору і особа була прописана (зареєстрована) в такому житлі 01.07.1990 року.

Помилка № 4: «Ми купували цю хату разом, але вона записана на чоловіка і тому ця хата мусить залишитися йому».

Тут навпаки – людина думає, що не має права ні на що претендувати, але насправді має право на половину майна.

Ми забуваємо, що якщо майно придбане в шлюбі, то на кого б воно не було зареєстровано, все-одно це є спільна власність і чоловіка, і дружини.

Навіть якщо земля раніше належала комусь одному (чоловікові чи дружині), а під час шлюбу на цій земельній ділянці подружжя побудувало будинок, то і цей будинок і земля ділиться між подружжям порівну.

Помилка №5: «Чоловік казав, що підплатить суддям і забере в мене дитину».

Ця помилка дуже розповсюджена серед жінок.

Під час процесу розлучення чоловіки, щоб «насолити» своїм дружинам і довести їх до істерики, шантажують і переконують жінок у своїй «всесильності», лякаючи через суд вирішити питання про те, щоб неповнолітня дитина після розлучення проживала біля них.

Запам’ятайте! Хоча законодавство визначає, що батько і мама мають одинакові права щодо дитини, але на практиці набагато більше захищеними є саме матері. Ніхто не зможе в матері забрати дитину (хіба що поведінка і спосіб життя матері негативно може впливати на дитину). Суди переважно вирішують ці питання справедливо.

Помилка № 6: «Я не можу розлучитися, бо каже чоловік (або дружина), що не дасть мені розлучення».

І знову маніпуляції. Розлучення – це не річ, яку можна комусь давати або не давати. Питання про розлучення вирішує суд. Так, суд може (навіть зобов’язаний) за проханням чоловіка чи дружини надати певний час для примирення, проте якщо одна зі сторін категорично наполягає на розлученні, то суд однозначно прийме рішення про розлучення.

Мої рекомендації: Я щиро бажаю всім мати міцну сім’ю, де панує любов і злагода. Але варто знати ці помилки, щоб бути хорошим порадником для інших або для себе самого якщо все-таки доведеться.

Як зекономити 20 тис. грн. на виготовленні документів на нерухомість

Ми роками або навіть десятиліттям відкладаємо питання оформлення документів на своє майно – хату, земельну ділянку, пай. Є навіть така «традиція» передавати таке питання з покоління в покоління – «бери, синку, це твоя хата. Добудовуй тут все, що хочеш, я тобі ще трохи землі вділю. Документів немає, але це хата наша і ніхто в нас її не забере».

Дійсно документів нікому не потрібно, доки не настане якась ситуація, коли все потрібно оформляти вже і зараз.

Типова ситуація, коли хата побудована на городі, без всяких дозволів, без проектів, без погодження з іншими особами і т.д.

І коли потрібно виготовляти документи, то люди чомусь відразу звертаються в інспекцію по будівництву (інспекцію архітектурно-будівельного контролю), яка сумлінно і оперативно виписує штрафи. Також, хтось радить робити оцінку будинку. А сусід підказує, що треба заплатити якнайбільший штраф за самочинну будову, по «потім легше буде».

До того ж ми можемо 2 рази за 5 років відвідати архітектуру, бо не вистачає терпіння, а потім з подивом казати іншим: «Я вже 5 років виходжую документи і ніяк не можу виходити!»

Ну що, впізнаєте себе?

А Ви знаєте, що штраф 4500-8000 грн. можна сплачувати декілька разів? А Вам відомо, що переважна більшість оцінок мають термін дії лише 3 місяці, а якщо за цей час не встигнете все оформити, то потрібно знову платити оцінювачеві 800 грн. за нову оцінку? А чи знаєте Ви, що можна «загубити» старий будівельний паспорт і виготовити документи на будинок за спрощеною процедурою? А Ви вмієте просити (а не давати хабаріJ) окремих людей виготовити законним способом такі довідки, за якими доведеться платити менше податків та інших платежів?

Якщо знаєте відповіді на всі ці питання, то я Вас вітаю – Ви мій колега або містер «Все знаю».

Якщо намагатися все робити самотужки, то можна потрапити в подібну ситуацію як люди, які займаються самолікуванням серцево-судинних захворювань: одиницям вдається тимчасово покращити свій стан, а більшість таке налікують, що потім лікаря доводять до передінфарктного стану.

І ще запам’ятайте! Влада завжди «спрощує» закони, але насправді все стає набагато складніше і дорожче, тому не варто чекати сприятливих обставин і лояльних законів, треба вирішувати питання з нерухомістю вже. Тим більше, що витрати не є надто великими і не потрібно витрачати всі кошти відразу – документи можна робити поступово, по мірі можливості.

Мої рекомендації: питання оформлення документів на нерухоме майно довіряйте професіоналам. Таким чином Ви в рази зменшите свої витрати і збережете здоров’я (бо не кожному подобається «оббивати пороги» державних установ). За моїми підрахунками, у багатьох справах по оформленню документів на нерухоме майно можна дійсно зекономити до 20 тис. грн., витративши при цьому лише 4-10 тисяч.

Як «пробачити» банкові заборгованість по кредиту (частина 1: якщо минув строк давності)

Кредити стали невід’ємною частиною нашого життя. Починаючи з 2004 року, великі банки активно почали надавати населенню мікрокредити, допомагати купувати товари у розстрочку. На той час люди не дуже орієнтувалися як потрібно дотримуватися дисципліни у відносинах з банком, а тому багато людей з тих чи інших обставин перестали платити кредит (не розрахували фінансових можливостей, неправильно розуміли порядок оплати кредиту або просто забули про наявність невеликого кредиту).

У свою чергу, в банках працюють люди які добре знаються на кредитах, а особливо «вміло» складають кредитні договори.

Отак собі проходить декілька років і в один прекрасний день людині приходить «лист щастя» де написана вимога банку повернути суму коштів, яка в десятки (а то й сотні) разів перевищує суму, яку людина позичала в банку. Паралельно будинок відвідують представники банку із вимогою погасити заборгованість. Також, надходять телефонні дзвінки, де оператор люб’язно пропонує «пробачити» частину заборгованості якщо боржник погасить половину боргу відразу.

Що робити в такому випадку?

Я пропоную відповідати банкірам: я Вам пробачаю борг, який я Вам винен.

Історія з моєї особистої практики. В 2005 році хлопець взяв у кредит мобільний телефон вартістю 2000 гривень, певний час вносив платежі, а потім поїхав за кордон і забув про заборгованість. Банк чи то спеціально чи то випадково не поспішав стягувати борги. А коли борг вже перевищив 45 тисяч гривень (!), тоді почав активні дії по стягненню. Працівники банку погрожували як самому хлопцеві, так і членам його сім’ї: що заберуть все майно, посадять в тюрму.

На даний час все вирішилося, оскільки хлопець знає свої права та вже вміє відповідати банкірам на провокаційні запитання з приводу кредиту.

В цієї історії просте вирішення. Існує трирічний строк для стягнення заборгованості і річний строк для стягнення пені.

Наприклад, якщо кредит взятий 1-го січня 2008 року, а сплатити його потрібно протягом року (до 1-го січня 2009 року), то вже з наступного дня, в даному випадку з 2-го січня 2009 року починає відраховуватися трирічний строк, протягом якого банк може вимагати повернення боргу через суд. Цей строк закінчується 2-го січня 2012 року (тобто через три роки). І якщо банк звертається до суду 3-го січня 2012 року, то суд йому має вже відмовляти в стягненні боргу через пропуск строку давності.

Якщо сам боржник в суд не з’являється, то суди часто не застосовують строк давності і стягують всю суму заборгованості, яку нарахував банк, іноді навіть глибоко не вникаючи в розрахунки космічних сум.

Для того, щоб суд застосував строк давності і відмовив банкові у стягненні заборгованості потрібно написати відповідну заяву про застосування позовної давності до суду приблизно такого змісту: прошу відмовити банкові (такому-то) у задоволенні позову про стягнення з мене заборгованості по кредиту в сумі (такій-то) через пропуск строку позовної давності.

Важливо, що трирічний строк давності рахується лише у випадку, якщо протягом цього строку не було ніяких платежів по кредиту. Якщо ж хоча б гривня сплачена, то строк рахується спочатку від дати платежу. Знаючи це, банкіри йдуть на хитрість і пропонують боржникам сплатити мінімальний платіж (скажімо 50 гривень), а взамін пропонують миттєво списати велику суму боргу. І часто боржники йдуть на таку «солодку» пропозицію, не розуміючи, що банк їх перехитрив.

Є й інші хитрощі банку, але про них напишу в наступних статтях.

Якщо в суді боржник зробить грамотні дії, то суд змушений відмовити банкові у стягненні боргу навіть якщо сума боргу більша за мільйон.

Тому треба запам’ятати наступні ВАЖЛИВІ правила.

Мої рекомендації:

- Якщо за Вашими підрахунками пройшов трирічний строк з дня, коли Ви мали повернути кредит, а банк звернувся до суду із позовом до Вас про стягнення боргу, то потрібно ОБОВ’ЯЗКОВО подати до суду ПЕРШОЇ інстанції заяву про застосування позовної давності;

- ЗАВЖДИ відвідувати судові засідання;

- НІКОЛИ не платити кредит і не звертатися до суду із будь-якими письмовими заявами по кредиту, якщо минув трирічний строк;

- НІКОЛИ нічого не підписувати в банку без попередньої консультації з адвокатом.

Потрібно виконувати всі рекомендації, бо ціна помилки може досягати сотень тисяч доларів.